СТАРОДАВНЯ АЛЕКСАНДРІЙСЬКА БІБЛІОТЕКА

 

І до сьогодні науковці роздумують над тим, які незліченні скарби античної культури, літературні шедеври навіки втрачені для нас із загибеллю Александрійської бібліотеки.

Велика зустріч греків з Єгиптом почалася 332 року до н.е., коли армія Олександра Македонського звільнила Єгипет від ненависного правління персів і згодом на Середземному морі було закладено порт з великим майбутнім, Александрію, яка стала столицею Єгипетської держави еллінської доби. Після смерті великого завойовника (323) вірний соратник Олександра Птоломей став правителем Єгипту, спочатку як сатрап, а від 305 року як цар, наступник фараонів. Птоломей І Сотер (305-283) прагнув не лише зміцнити великодержавні позиції, а й визначив собі за мету перетворити Александрію на культурний центр тогочасного світу.

В тому, що саме в Єгипті було засновано бібліотеку, котра за розмірами перевершила всі книгозібрання, що існували до того, відіграли роль також історичні передумови. Єгипет часів фараонів відзначався особливою культурою книги спадщину минулого, рукописи тут мали за нечувано високу цінність. Старовинні книги зберігали в основному в храмах, наприклад, в посмертному храмі Рамзеса ІІ, Рамесерумі; знаємо ми і про приватну бібліотеку в Деір ель-Медіне, в поселенні ремісників, де книжки збирав один з писарів. До нашого часу зберігся написаний ієрогліфами каталог посібників, які використовувалися під час богослужінь в едфуському храмі.

На розбудову Александрії кошти виділялися з царської скарбниці. Практично невичерпні багатства дали можливість заснувати тут дві наукові установи Мусейон, музей, (присвячений девяти музам) та бібліотеку. Музей, як державна установа, котрій Птоломеї всіляко покровительствували, зосередив найкращі сили грецьких учених. Тут були приміщення для життя і діяльності вчених, читання лекцій і наукових занять, бібліотеки.

Ідею до цього засновнику династії Птоломею І подав один з найосвіченіших філософів і політиків тієї доби, учень Арістотеля Деметрій Фалерський, котрий потрапив до Александрії через непевну політичну ситуацію в Греції. Деметрій належав до найбільш шанованих членів царського двору, однак за правління Птоломея ІІ Філадельфа (283-246) втратив царську милість і був висланий у провінцію, де, вірогідно, помер, ужалений гадюкою. Скульптурне зображення Деметрія, виконане у древній традиції, сьогодні займає гідне місце у вестибюлі нової бібліотеки.

З плином часу в бібліотеці було зібрано величезні скарби; одне з древньоримських джерел згадує про 700 тисяч папірусних згортків. Така кількість і в наші дні робить честь будь-якому книжковому зібранню, однак не слід забувати, що навіть довгі папірусні згортки містили набагато менше тексту, ніж середня за обсягом сучасна книжка. Одні згортки вміщували лише по одному твору, на інших було записано одразу декілька.

Царська пристрасть до збирання рукописів за Птоломея ІІІ Евергета (246-222) перетворилася на справжню манію. Він навіть наказав обшукувати всі кораблі, що прибували до Александрії, і тимчасово конфісковувати знайдені там книги, щоб зробити з них копії. Ці твори становили в бібліотеці окрему категорію як такі, що походять з кораблів. Однак насправді більше від переписних творів бібліотекарі полювали на оригінальні примірники. Птоломей ІІІ під величезний заклад у пятнадцять срібних талантів отримав з Афін в тимчасове користування оригінальні тексти трагедій трьох найвизначніших грецьких авторів (Есхіла, Софокла та Евріпіда) для того, щоб зробити з них копії, однак кінець кінцем привласнив їх, а на відшкодування надіслав афінянам чудово зроблені копії.

Серед бібліотекарів працював відомий поет Каллімах, який склав каталог зібрання за авторами творів. Науковці Музею та бібліотеки зберегли для нас найцінніші твори класичної древньогрецької літератури, зокрема, гомерівські Іліаду та Одісею. Своєї форми, відомої нам сьогодні, ці твори набули саме в Александрії, де на той час зявилася наукова текстова критика. Філологи з Александрії, такі, як Зенодот, публікували критичні статті по розбору древньогрецьких поем, звільняли тексти від помилок копіювальників, більш пізніх доповнень.

Насамперед у бібліотеці збирали твори грецької літератури, однак тут були багато представлені й релігія та історія Сходу. З точки зору історії культури важко переоцінити значення перекладу на грецьку книг Старого завіту, що увійшов у фахову літературу як Септуагінта, тобто переклад 70 тлумачників. За легендою, первосвященник Єрусалима Єлізар надіслав до Александрії сімдесят два учених мужа, котрі за 72 дні переклали Велику книгу, причому кожний робив власний переклад. В дійсності грецький варіант Старого завіту, який і сьогодні є важливим джерелом у дослідженні Біблії, мав створюватися в кілька етапів. Зберігалися в бібліотеці й твори персидського пророка Зороастра (Заратустри), напевне, тут можна було знайти й написані грецькою книги єгипетського первосвященника Манетона.

Крім філології, в Александрії процвітали й природничі науки. Тут давньогрецький математик Евклід написав свою працю Елементи; вміщену в ній відому аксіому про паралельні прямі лише в ХІХ столітті вдалося спростувати угорцю Я.Бойаї та російському математику М.Лобачевському. Видатною особою в медичній науці був Герофіл, котрий першим провів публічний сеанс по розтину людського тіла з науковою метою. Знавець географії Ератосфен першим обчислив розміри земної кулі, а вже в часи римського правління, в ІІ столітті н.е. однофамілець колишніх правителів Клавдій Птоломей зробив канонічною геоцентричну систему світу, котра проіснувала до Коперніка.

Окрім великої бібліотеки, котра містилася в ансамблі царського палацу, була ще одна, храмова, розташована в храмі культового божества, покровителя Александрії Серапіса. Ця дочірня бібліотека також мала поважне зібрання 42800 згортків. Новий культ греко-єгипетського божества, котрого подібно до Зевса зображали зрілим чоловіком, складався на основі культу Осіріса-Апіса. Серапіса було оголошено верховним богом еллінів та єгиптян, він набув надзвичайної поширеності у всіх володіннях Птоломеїв поза Єгиптом. Безперечно, що ця бібліотека зберігала чимало суттєвих рис із традицій храмових книжкових зібрань.

Вперше велика бібліотека постраждала від пожежі в 48-47 рр. до н.е. під час Александрійської війни, коли Юлій Цезар вів кровопролитні бої з армією Єгипту та жителями міста. Тоді у вогні зникло 40 тисяч (за іншими джерелами 400 тисяч) томів. Це була тяжка втрата, незважаючи на те, що пізніше Антоній подарував Клеопатрі 200 тисяч томів з Пергамської бібліотеки.

Дату остаточного знищення бібліотеки однозначно встановити важко. Під час римського панування місто витримало декілька штурмів: 262 р. н.е. (повстання Еміліана), пізніше, 272 р., за імператора Авреліана і нарешті в 296-297 рр., коли Діоклетіан оволодів повсталою Александрією.

В часи арабських завоювань (640-642) бібліотеки вже, вірогідно, не існувало. Тому сучасна дослідницька наука відносить до історичних анекдотів повідомлення арабського джерела про те, що книги було спалено за розпорядженням халіфа Омара. Згадується, що завойовник Єгипту воєначальник Амір ібн ель-Ас просив вказівки Омара, що робити з бібліотекою. Відповідь халіфа була такою: якщо ці книжки містять те ж, що й Коран, вони зайві, якщо ні то небезпечні, а значить, в будь-якому разі мають бути спалені.

Як там не було насправді, наші уявлення про стародавню бібліотеку складаються лише на основі розрізнених літературних згадок про неї. Сьогодні минуле відроджується в образі Бібліотеки Александріни як свідчення невмирущості віри в універсальність культури людства.

 

Ласло Какоші