Микола Леонтович і його Щедрик

(1 грудня 1877- 23 січня 1921)

 

...різьбяр у музиці, що творить найтонші музичні вартості,

 неначе кружева із шовку

К.Стеценко

 

Серед трагічних талантів України, життя яких обірвалось передчасно і болісно, згадується і імя Миколи Леонтовича, композитора, хорового диригента, громадського діяча, педагога.

Його творчість, зосереджена навколо, здавалось би, другорядного жанру обробок народних пісень засвідчує як невичерпність самого пісенного джерела, так і блискучий талант автора. Його простенькі обробки регіональних, тобто поширених у певних областях, українських народних пісень, які й донині є неперевершенними й виконуються всіма українськими хорами, як в Україні так і в діаспорі, здобули славу в усьому світі, і навіть у чужих країнах іноді залишаються побутувати майже як народні. Він прославив і підніс до рівня найвищого професійного мистецтва перлини народного мелосу Щедрик, Козака несуть, Дударик, Із-за гори сніжок летить, Женчичок бренчичок, Гаю, гаю, зелен розмаю,Праля та десятки і сотні інших.

На основі українських народинх мелодій композитор створював цілком оригінальні самобутні хорові композиції, всебічно художньо переосмисливши їх, надавши їм неповторного звучання. Леонтович був одним із перших серед майстрів української музики, зокрема таких, як М.Лисенко, К.Стеценко, П.Козицький, які по-новому інтерпретували фольклор і в кожній народній перлині прагнули передати її незвичайний образний зміст і самобутню художню красу, використовуючи музичні надбання європейської музично-хорової культури. Водночас почерк Леонтовича вирізняється з-поміж інших граничною гнучкістю і природністю руху голосів, вишуканістю деталей. Він належав до тих композиторів, які уміло використовували звукообразотворчі прийоми й підпорядковували цьому своє високе відчуття стильової природи пісні. Більшість хорових гармонізацій народих пісень до Леонтовича була обмежена одним куплетом, що не давало можливості розкрити усе багатство поетичного тексту й відобразити розвиток його сюжету. Композитор вдало використав традиції імпровізаційності в творчості українських кобзарів, які кожну нову строфу тексту пісні інтепретували по-новому. Леонтович застосовував темброву варіантність виконання народних рапсодів у своїх обробках, надаючи хору можливість розкрити велике розмаїття гармонії, контрапункту.

Послідовно втілюючи в своїх обробках ідею гармонізації й поліфонічності, Леонтович, маючи глибоку й різнобічну музичку освіту, широко використовував найкращі досягнення світової хорової техніки.

Все первісне багатство народної пісні, особливості її поетики і музичного стилю, за методом Леонтовича, мають визначати весь комплекс виражальних засобів для всебічного розкриття й збагачення її образів, настроїв, щонайтонших емоційних відтінків. Композитор зумів втілити у своїй музиці найтиповіші риси народної вдачі, показати глибину народної душі.

Таким чином хорові твори Миколи Леонтовича перед цілим світом розкрили невичерпну скарбницю української народнї пісні.

Творчість Леонтовича відіграла значну роль у розвиткові української хорової культури 20 ст. і мала великий вплив як на вокальну, так і на інструментальну творчість композиторів наступних генерацій, відіграла велику роль у становленні видатних українських композиторів П.Козицького, В.Дремлюги, М.Вериківського, Г.Верьовки, Л.Ревуцького, М.Скорика, Л.Дичко, Є.Станковича.

Тематика хорових мініатюр композитора надзвичайно різноманітна. Це обрядові, церковні, історичні, чумацькі, жартівливі, танцювальні, ігрові пісні. Найвищим досягненням композитора вважаються славнозвісні Щедрик та Дударик, пісні, в яких Леонтович досягнув максимальної ритмічної організації. Особливо популярним був і залишається Щедрик, дивовижна за красою, досконала за мелодією, ювелірна за обробкою деталей мініатюра щедрівка.

Щедрівки належать до зимового циклу календарних обрядів. Ці музично-поетичні твори, які співались від Василя (14 січня на старий Новий рік) до Водохрещі, так само як і колядки, беруть початок із далеких дохристиянських часів, і сформувались на зорі осілого ведення господарства землеробства.

Як нам відомо, Новій рік в українців аж до середньовіччя святкувався двічі: як астрономічний в січні, та як аграрний у березні. У звязку із авторитарним перенесенням березневого Нового року на початку ХУІІІ ст. на січневий ці свята контамінувалися і стали єдиним цілим. Вечір перед Новим роком українці здавна називали Щедрим. Адже в ньому була закладена символіка багатого майбутнього трудового року з великими врожаями та родинними достатками. Через те і пісні, які виконувалися у цей вечір, називаються щедрівками. Та мелодія, котру вибрав Леонтович, належить до найстаріших, її корені сягають сивої давнини. Власне тому сам мотив дуже простий, навіть архаїчний, проте його розвиток, багатоголосний виклад, геніально знайдений композитором для давньої обрядової пісні, наче зсередини висвітлює красу простенької мелодії.

Сама побудова багаторазове повторення одного основного мотиву зберігається автором так, як в народній пісні, проте він в кожному куплеті додає якусь нову барву, цікавий акцент, що дозволяє сприймати хор як своєрідну розгорнуту сцену. Спочатку заспівує один голос сопрано, немовби щедрувальники лише підійшли до хати і викликають господарів; потім поступово їх коло розширюється, до гурту підходять все нові і нові співаки. Нарешті пісня виконується в повному соковитому звучанні всіх голосів, впевнено і радісно, немовби заповнюючи собою все довкола. Та ось щедрувальники закінчили свою пісню і потроху віддаляються від хати, а їх голоси поступово стихають вдалині...

 

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка,

Стала собі щебетати,

Господаря викликати:

Вийди, вийди, господарю,

Подивися на кошару, -

Там овечки покатились,

А ягнички народились.

В тебе товар весь хороший,

Будеш мати мірку грошей,

Хоч не гроші, то полова,

В тебе жінка чорноброва.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка.

 

Молодший сучасник Леонтовича, композитор П.Козицький так образно написав про Щедрик: то не розкладка пісні, то самоцінний музичний твір, який осяяний променем генія і який вартий зайняти і займе не останнє місце в світовій музичній літературі.

Цей хор справді здобув небувалу популярність не лише у країнах Європи, а, особливо у США та Канаді. У США вона отримала не лише вокальні чи оркестрові обробки в класичній манері, а навіть була перероблена в джазовому характері і дотепер постійно виконується у дні різдвяних свят у церквах.

 

Світлана Лайгут