До подій у Москві

(у пошуках істини )

 

Жовтнева трагедія у Москві, події, повязані із захопленням чеченцями театрального центру з численними заручниками, відгукнулися не лише у Росії, але й у всьому світі суттєвими запитаннями, відповіді на які неоднозначні, нерідко протилежні. Приєднаємось і ми до дискусій.

1. Хто вони, оті чеченці-терористи, що захопили будинок на Дубровці? Переконаний у тому, що то був акт відчаю людей, замордованих війною, помстою за жорстокі розправи над їхніми  близькими й рідними чоловіками, жінками, дітьми у вже другій Чеченській війні.

Люди засуджують і не виправдовують захоплення чеченцями театрального центру з заручниками. І це зрозуміло. Але, як це не дивно. Вимоги чеченців до російської влади співпадають з бажаннями і прагненнями  значної частини громадськості Росії та урядами провідних країн світу. Йдеться про припинення війни в Чечні, що можливе лише за умови виведення російських військ, безчинства і жорстокість яких загальновідомі.

Хто підкаже, що інше припустиме в діях чеченців, щоб досягти бажаної мети? Який їхній  засіб був би справедливішим і дієвішим? Ставати на коліна, зрозуміло, чеченці не будуть.

Як розцінювати патріотичну жертву чеченців, котрі сміливо йшли на неминучу смерть: як жорстокий бандитизм, безглуздя, чи -подвиг? Характерно, що їхні очікувальні дії суттєво відрізнялися від, наприклад, палестинських камікадзе чи то бенладинців у США трагічного 11 вересня.

Московські чеченці мали три дні, щоб вбити всіх заручників і підірвати будинок. Вони цього не зробили. А могли вчинити. І в даному протиріччі якраз і полягає  вся складність оцінок. З одного боку, вони потенціальні бандити, націлені на скоєння жорстокого теракту, з іншого боку прозвісники миру на рідній чеченській війні (останнє означало б звільнення заручників, збереження життя як чеченського народу, так і тисячам російських солдатів, які щодня гинуть у безглуздій чеченській війні). Яка з цих можливостей реалізується залежить  лише від Москви.

2. Рішення російської влади провести газову атаку стало розвязкою гордієвого вузла.

У якій цивілізованій країні світу погодились би ціною життя одних врятувати інших? Яка аспидська арифметика: якщо всіх заручників налічувалось близько однієї тисячі, то, щоб врятувати їх, вбито (отруєно газом)  понад 100 осіб ( тих же заручників!). До речі, медики, що виносили з місця трагедії ще живих і вже мертвих заручників, не були заздалегідь поінформовані, який то був газ, які негайно давати ліки.

3.Альтернативою газовій атаці були переговори з чеченцями і мир в Чечні. Проте налаштований замочить в сортире всіх підозрюваних чеченців ( а це майже вся Чечня) президент Росії на переговори не пішов і нікого не уповноважив на це. Засліплена войовничість взяла верх над політичною мудрістю. Отож і відбувається те, що відбувається. І чи не виходить так, що не чеченців, а російське керівництво слід звинувачувати у загибелі заручників?

 4. Розслідування рано чи пізно відбудеться, незважаючи на відмову  Державної Думи Росії  створити парламентську комісію у справах розслідування того, що сталося.

А чого чекати далі? Ожесточение війни в Чечні, нових взаємних жертв, нових загроз чеченських диверсій у відповідь. Чеченці просять миру, але на коліна не стануть.

 

Т.Л.