ВІДЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ГОЛОДОМОРУ (1932-33)

 

Коли я проснувся перед світанком я почув, як мої сини у їхньому сні плакали і просили хліба

(так Данте зобразив Пекло).

 

Цього року ми розпочинаємо відзначати 70-ту річницю  і вшановувати память жертв насильно створеного Голодомору 1932-33 рр. совєтським режимом в Україні в якому загинуло від 7 до10 мільйонів українців. Самі цифри свідчать, що це найбільший акт геноциду в історії людства. Історики зробили висновки, що в 20-тому столітті ніяка нація не втратила стільки, скільки Україна. Голодомори, терор, чистки, переслідування і війни разом призвели до загибелі біля двадцяти мільйонів українців.

Головна суть заходів для відзначення Голодомору у 2002-2003 рр. полягає не тільки в розміркуванні цього катастрофічного злочину проти українців і людства. Сімдесят років тому, коли українців брутально винищували, багато урядів в так званім вільнім світі встановляли дипломатичні стосунки  з Совєтським Союзом. Навіть ще гірше, бо т.з. вільна преса змовилася затаїти цей злочин, між ними й газета The New York Times. В 1983 р. журнал Time писав про жертви голодомору 1932-33: Їхнє винищування було справою державної політики, так як печі Дахау були справою державної політики. Українські куркулі мерли задля вигоди держави, для того, щоб допомогти у становленні нового ладу Вони загинули, а світова память про їхню смерть поросла травою забуття. Чому?

По сьогодні це масове вбивство не є відповідно засуджене, як також не визнане геноцидом міжнародніми інституціями, демократичними урядами і навіть державною владою України. В 1988 р. Конґресова Комісія США по голодомору в Україні прийшла до висновку, що: Конвенція про Геноцид визнає геноцид, як один, або більше визначених актів здійснених з наміром цілковитого або часткового знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи, як такої Один або більше таких актів названих у Конвенції про Геноцид, було застосовано супроти українців для того, щоб знищити істотну частину українського народу. Переважаюча більшість доказів показує, що хоч Сталін був поінформованим про неминучість голоду в Україні, він наполягав на таких заходах, які запевнять, що голодомор відбудеться з ще більш гострішими результатами. Ця політика не тільки суперечила його заходам з попереднього року щодо труднощів з постачанням харчів в інші регіони, але вона була застосована далеко активніше в етнічно українських регіонах ніж де інде, і була застосована для викорінення найменшого прояву українського національного самоутвердження.

Ми звертаємося до Уряду України і до урядів держав світового співтовариства визнати український Голодомор 1932-33 рр. геноцидом проти українського народу і засудити відповідальних за цей злочин. Ми закликаємо світове українство відзначити цю трагічну річницю в історії нашого народу і людства гідно і урочисто.

 

За Президію Секретаріяту СКУ:

 

 

 

Аскольд Лозинський Президент                                                      Віктор Педенко Генеральний Секретар