Помер Анатолій Євдокименко творець ансамблю Червона рута і чоловік Софії Ротару

 

Анатолій Євдокименко помер увечері наприкінці жовтня в київській лікарні на 61 році життя. Причиною смерті, на думку медиків, стало ускладнення, викликане внаслідок другого інсульту, який стався 15 серпня. За день до кончини чоловіка із Німеччини, полишивши гастролі, в Київ прилетіла літаком  дружина Софія Ротару. Він довго лежав без тями, але коли люба дружина ніжно взяла його за руку, раптом розплющив очі. Анатолій довго й пронизливо дивився на ту жінку, яку кохав найбільше у світі і пішов назавжди.

Про Анатолія Євдокименка справедливо кажуть, що він був серед тих українських митців, хто на початку сімдесятих років ХХ ст. Здійснив справжню пісенну революцію не лише на теренах України  та колишнього Радянського Союзу, але й за кордоном. Щоправда, останнім часом його найчастіше згадували як чоловіка чарівної співачки Софії Ротару. Але насправді Євдокименко являється знаковою фігурою в популярній вітчизняній музиці.

Як відомо, в 1971 році  подружжя Ротару-Євдокименко  організували легендарний ансамбль (ВІА), який став справжньою культурною сенсацією в майже 300-мільйонному СРСР. Сенсацією, зауважимо, корені якої заглиблювались в українську національну культуру. Цей творчий колектив та його солістка Софія Ротару родом із села Маршинці Чернівецької області,  стали свіжим вітром сучасної естради, ця група була її новим словом і новим рішенням. Назву групі придумав відомий композитор Володимир Івасюк. Пригадує Софія Ротару:

Був такий фільм Червона рута з Васею Зінкевичем, Назарієм Яремчуком. Тоді ми й затоваришували з Володею Івасюком. Після фільму Василь та Назар пішли до Смерічки, а ми з Толею створили свою групу. Довго думали, як її наректи. Одного разу ввечері поверталися з кінотеатру, раптом Толя й каже: Давай це буде Червона рута. Вранці наша група вже так і називалась (З інтервю С.Ротару українським газетам.)

Однак через  партійні заборони Червона рута змушена була переїхати до Ялти, в Крим. У радянські часи Софія Ротару вважалася однією із найпопулярніших співачок і такою, котра найбільше гастролювала. Анатолій Євдокименко був її незмінним супутником. Вони мріяли про ті часи, коли могтимуть рідше їздити на гастролі й більше часу приділяти одне одному й малому синочку, Руслану

Із спогадів С. Ротару: Я отримувала 47 рублів 50 копійок за один концерт. І це вважалося стелею. А я давала по три-чотири, а то й по пять концертів на день, причому, як кажуть, вживу. Про фонограми ми навіть уяви не мали. Свій рекорд я поставила у Челябінську, у Палаці спорту за місяць

Анатолій Євдокименко буз за фахом фізик-оптик, але в житті переважив потяг до музики: грав у молоді роки на трубі. Потім його забрали в армію. Власне, з армії й розпочався його роман із Софією Ротару. Вірніше, з тієї самої обкладинки журналу Україна, №27 за 1965 рік, де була вміщена фотографія дівчини-молдаванки дивовижної краси. Розповідає С.Ротару:

Історія нашого знайомства доволі романтична. Толя вже був досить знаменитим сурмачем, коли я стала переможницею Українського республіканського огляду художньої самодіяльності. Тоді моє фото вмістили на обкладинці журналу Україна. Це був приголомшливий успіх! У той час Толя служив в армії в Нижньому Тагілі. І коли в частині отримали цей журнал, розповідав, що одразу закричав: Хлопці, подивіться, яку красуні у нас на Буковині! Вирізав мою фотографію й повісив над своїм  ліжком у казармі. При цьому дав слово, що приїде до Чернівців і відшукає мене.

   Так і сталося. Через два роки вони відгуляли скромне весілля на 200 осіб в селі Маршинцях. Вони прожили разом 34 роки, 26 із яких не розлучалися ні на один день. Поки не сталася трагедія

   Із спогадів С.Ротару: Це була шалена любов! Я завжди була дуже ревнивою. Настільки кохала Толю, що мені здавалося, що коли зроблю один невірний крок навіть за тридевять земель, він все одно це відчує. Певно те, що ми кохали одне одного, було визначено на небі

 

А.З.

                 

 

Червона рута

 

Музика і слова Володимира Івасюка

      

Ти признайся мені,

Звідки в тебе ці чари,

Я без тебе всі дні

У полоні печалі.

Може, десь у лісах

Ти чар-зілля шукала,

Сонце-руту знайшла

І мене зчарувала?

 

Приспів:

 

Червону руту

Не шукай вечорами, -

Ти у мене єдина,

Тільки ти, повір.

Бо твоя врода

То є чистая вода,

То є бистрая вода

З синіх гір.

 

Бачу я тебе в снах,

У дібровах зелених,

По забутих стежках

Ти приходиш до мене.

І не треба нести

Мені квітку надії,

Бо давно уже ти

Увійшла в мої мрії.

 

Приспів.