ЛІТОПИС ГОРСЬКОГО КРАЇНСТВА HUNGARICUM ІСТОРІЯ
ЛІТЕРАТУРА ВИДАТНІ УКРАЇНКИ УКРАЇНОЗНАВСТВО БЕРЕГИНЯ
КАЛЕНДАР ЗАСВІТИ В СЕРЦЯХ НАШИХ У КОЛІ СІМ’Ї РЕЦЕПТИ МИСТЕЦТВО
День української культури в Угорщині
У Будапешті покладено вінки до памятника Тарасу Шевченку
ДОРОГА ДО ТАРАСА
Вечір Шевченка у Сегеді
Вечір Шевченка у Комаромі
"ДЕНЬ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА" У ВАРПАЛОТІ
Інтерв’ю з НАТАЛІЄЮ ПЕТІЙ-ПОТАПЧУК
Про трагедію українців довідались у Секешфегерварі
День української культури в Угорщині
foto
  • Сторінка 1
  • Сторінка 2
  • Сторінка 3
  • Сторінка 4

23 лютого у Будапешті відбувся ювілейний десятий захід в рамках святкування днів української культури в Угорщині, організований угорськими українцями. Вперше з 1998 року це свято поряд з угорськими асигнуваннями відбувалося і за активної моральної та фінансової підтримки земляків, зокрема посольства України та Фонду голови Верховної Ради України Арсена Яценюка «Відкрита Україна» з Києва.
Святкування розпочалися з традиційного покладання вінків біля меморіальної дошки укладачам альманаху «Русалка Дністровая». До присутніх звернулися з вітальним словом заступник Голови українського самоврядування в Угорщині Юрко Кравченко та Посол України Дмитро Ткач.
День української культури відзначають з ініциативи Товариства української культури в Угорщині вже десять років наприкінці лютого. Приводом до святкувань стало відкриття в Буді меморіальної дошки на честь виходу альманаху «Русалка Дністровая» рідною мовою у 1837 році а також інша важлива дата – день народження Лесі Українки 25 лютого.
Говорить старійшина української громади в Угорщині й онучата племінниця поетеси пані Наталя Драгоманова-Бартаї: «Тепер було десять років, як товариство українців встановило цю пам’ятну таблицю... Три роки тому на вулиці Гойоуш, де тепер знаходиться українське самоврядування, відкрили бібліотеку ім. Маркіяна Шашкевича (одного із укладачів альманаху «Русалка Дністровая», - Авт.), і я сказала, що це водночас і день народження Лесі Українки. Ці дві дати – вони дуже близькі одна до одної».
Цього року урочистий захід, присвячений Дню української культури, відбувався у престижному районі Будапешта у старій фортеці. На презентацію першого україномовного диску авторів та виконавців української громади а також виставку художніх робіт та концерт Анжеліки Рудницької з Києва прийшли кількасот гостей.
Напередодні свята Голова центрального органу самоврядування українців Угорщини та Президент Європейського Конґресу українців пані Ярослава Хортяні розповіла про підготовчу роботу, яка передувала випуску першого музичного компакт-диску Товариства української культури в Угорщині (ТУКУ):
- Одного разу до нас підійшов вчитель гри на гітарі і сам музикант Олексій Ямковенко з Києва, скромна людина, яка відвідувала наші заходи, і запропонував покласти вірші Валентини Зінченко на свою музику. Сталося це в травні минулого року під час відновленого конкурсу художнього читання з української мови «Джерело». В руках пан Олексій тримав поетичну збірку пані Зінченко «Мальви на рушнику», яка очевидно і надихнула його на написання майже півтора десятка пісень за короткий термін, чим щиро мене здивував. Він також зізнався, що до цієї роботи його спонукали виступи дітей Недільної школи нашого Товариства і милозвучність української мови в їхньому виконанні. Пройшов час, але розмова ця не забулася, ми поверталися до цієї теми знову і знову і не тільки під час зустрічей з паном Олексієм, але й на засіданнях нашого товаристського активу та членів українського самоврядування. Всі ми добре усвідомлювали і розуміємо зараз, що нам треба щось зробити для того, аби рідне слово жило, розвивалася мова і культура, адже в Україні у цьому сенсі існують великі труднощі – більшість популярних пісень виконують російською мовою... Росіяни цілеспрямовано завойовують український музичний ринок, і ми не можемо збагнути, чому це робиться так наполегливо і швидко. Дойшло до того, що вже й на Західній Україні гуляють весілля під музику східних сусідів, чого раніше ніколи не було навіть в часи Радянського Союзу. Тим більше дивно спостерігати це у незалежній Україні. Ми не маємо нічого проти російської естради, але вражає недалекоглядність вітчизняних діячів культури і їхній неспротив наступу сусідів у цій сфері.
Своїм мистецьким проектом ми спробували ще раз нагадати про те, що українці мають що запропонувати сьогодні вітчизняній публіці і не тільки, навіть якщо вони живуть за кордоном. Звичайно, для цього ми мали потребу у відповідних коштах. Отож, у липні минулого року ми створили за сприяння Угорської держави Центр української культури та документації. У програмі першого проекту фігурував пункт про випуск україномовного музичного компакт-диску з тією метою, щоб про роботу наших митців довідався якомога ширший загал слухачів. Диск отримав назву «До верб і тополь».
У вересні розпочали переговори з однією будапештською студією, але власник запросив високу ціну за роботу. Тоді через наших знайомих ми вийшли на студію відомого українського композитора Тараса Петриненка в Івано-Франківську, де ми зійшлися на нижчій ціні. Коли вже розпочалася робота, на нас вийшов фонд Арсена Яценюка «Відкрита Україна» з пропозицією провести виставку робіт і концерт Анжеліки Рудницької в Будапешті. Ми погодилися зробити це з умовою, що ця фундація візьме на себе зобов’язання оплатити послуги івано-франківської студії, і отримали згоду киян. Гроші надійшли до Івана-Франківська напередодні Різдва: про це нам із вдячністю повідомили зі студії Тараса Петриненка. І тоді ми вперше відчули, що Україна підтримала нас не тільки на словах і в намірах, але й матеріально. Це невелика сума – всього 6 тисяч гривень, але ми вдячні Фонду «Відкрита Україна» і за ці кошти. Оскільки запис відбувався в пришвидшеному темпі, його якість виявилася не такою високою, як ми очікували. Проте зважаючи на ту обставину, що ми займаємося подібною справою вперше, претензій студії не пред’являли, погодившися на тому, що йдеться не про професійних виконавців та авторів, а радше про популяризацію української пісні. Кілька пісень довелося переписати вже в Будапешті на Угорському Радіо. Але тут виникла проблема з оркестром. Наймати чужий колектив за великі гроші ми не могли. Отож, порадившись між собою, вирішили створювати власний народний оркестр, на щастя, базові інструменти були – кілька нових бандур, привезених нам у подарунок Президентом Віктором Ющенком минулого року. До них долучилися дві скрипки, гітара й піаніно а також наші виконавці – співачка Товариства Анна Ляхович, Роман Меденцій та Ніколетта Хортяні, яка не є професійною вокалісткою, але постаралася виступити на пристойному рівні.
Працюючи над випуском компакт-диску, ми зіштовхнулися ще з однією проблемою – потрібно було чимшвидше запатентувати авторські права. Без цього неможливо видати компакт-диск в Угорщині. На це пішло чимало сил і часу. Ми не встигли відіслати до студії Петриненка на доопрацювання записані в Будапешті пісні. Але й попри це, якість диску досить непогана, хоча могла би бути і кращою. Спробуємо врахувати це наступним разом. Для нас важливим є те, що в цій роботі брало участь багато людей – крім авторів, це також Ігор Шипайло, Роман Рішко, професійний музикант та інші, тобто працювала ціла команда. В кінцевому рахунку треба додати, що це колективна праця від задуму до кінцевого результату і перший україномовний музичний диск кількістю 500 штук, випущених в Угорщині. У творчому доробку Олексія Ямковенка є близько 30 мелодій, і можна сподіватися на продовження, тим більше що ми маємо вже власний інструментальний ансамбль «Веснівка».
Презентація музичного диску відбувалася в приміщенні Фонду угорської культури на площі Святої Трійці. Мистецький вечір відкрили учні Недільної школи, продекламувавши поетичну композицію. Відтак ведучі представили гостям директора Центру української культури та документації в Будапешті Ігоря Шипайла. Презентуючи новий альбом, він сказав, що присутні є свідками унікальної мистецької події в житті українців Угорщини. Він стисло поінформував гостей про підготовчу роботу над диском в Угорщині та Україні, назвавши імена людей та організацій, причетних до цієї справи а також запропонував послухати кілька пісень з цього диску.
На сцену вийшов оркестр Товариства «Веснівка» та його диригент Олексій Ямковенко. Поруч нього стала авторка текстів до пісень Валентина Зінченко. «Пісня «До верб і тополь», - сказала вона, - і сповідь, і причастя, і молитва до рідної землі:

Дозволь, притулюсь,
До верб помолюсь,
До тебе, калино...
Чорніє, мов гріх,
Незайманий сніг...
Прости, Україно...

Одна з ведучих вечора читає ці рядки угорською мовою:

Hadd, hogy raboruljak,
Hadd, hogy imadkozzak
Hozzad, f?zfa, hanga…
Az arvult messzeseg
Sz?zhava b?nsetet…
Bocsass meg, Ukrajna…

Після цих строф зазвучав оркестр, і співачка Анна Ляхович заспівала гостям пісні «До верб і тополь», «Упали сутінки до ніг» та «Хіба я можу тебе забути?»
Вокаліст Роман Меденцій так само виконав кілька пісень, зокрема, «Усе, що тут, моє», «Заніміли в бетоні» й «Осідлай коня».
Ігор Шипайло висловив подяку авторам нових пісень та вокалістам і від імені Центрального органу самоврядування українців Угорщини вручив скромні подарунки Валентині Зінченко та Олексію Ямковенку.
Тим часом на сцену вийшла угорська акторка і співачка Ольга Берегсазі, щоб заспівати публіці одну зі своїх улюблених пісень на рідній мові. У другій частині концерту глядачів порадувала своїм співом популярна українська співачка Анжеліка Рудницька.
Після її виступу ведучі запросили гостей до сусіднього залу, в якому була розміщена виставка вишиваного живопису пані Рудницької а також накриті українськими стравами столи.

Одним із спонсорів свята була фундація «Відкрита Україна». Заступник директора цього фонду з культурницьких програм Іванна Климпуш-Цинцадзе сказала: «Фонд «Відкрита Україна» заснований Арсенієм Яценюком минулого року і покликаний сприяти просуванню української культури і знань про Україну за кордоном, сприяти обміну людьми, розказувати світові про сучасних українців. Тому для нас було честю підтримати проведення заходу Дня української культури в Угорщині, підтримати випуск компакт-диску ... а так само допомогти в організації виставки та виступ заслуженої артистки України Анжеліки Рудницької в Будапешті. Сподіваюся, це свято запам’ятається надовго не тільки мені, але й присутнім гостям. Я думаю, що воно дасть поштовх до того, щоб про українську культуру, про український народ, про українську державу як таку говорили, пам’ятали, знали, цінували і хотіли ближче з нею спілкуватися».
Своїми враженнями від зустрічей у Будапешті поділилася популярна українська співачка, телеведуча і самобутня майстриня з вишивки Анжеліка Рудницька: «Дуже приємно мені бути сьогодні в Угорщині, оскільки нині угорські українці святкують День української культури... Я багато разів була в Угорщині, знайома з нашою діаспорою, в мене тут є друзі... Чим мені подобається українська громада в Угорщині? Тим, що вони дуже дружні і те, що вони усвідомлюють себе українцями. Вони активні, роблять постійні акції. Я була на одній з таких кілька років тому, коли Угорщина вступала до Євросоюзу. Зараз новий придуманий формат, і він буде не менш цікавий. Цей день для мене особливий тим, що я сподіваюся проявити себе в кількох іпостасях, тому що тут я представляю свій мистецький проект «Український Всесвіт». Це – виставка, яка експонувалася в багатьох музеях і галереях України, а нещодавно була виставлена в Палаті Ради Європи. Тут ми представляємо експозицію моїх робіт, створених голковою технікою, або її ще називають вишиваний живопис. Він дуже український, дуже яскравий, теплий. Мені хотілося б, щоб і в Європі знали, що в Україні є дуже потужне духовне коріння, яким ми готові поділитися з Європою...»

Наш кор.

Олексій ЯМКОВЕНКО: «У віршах Валентини до мене промовляє споріднена душа»
Автор мелодій україномовного компакт-диску розповідає про свої відчуття під час написання музики до поезій Валентини Зінченко: «Відчуття Валі, передані в поетичній рифмі, дивним чином збіглися з моїми почуттями до України, до нашої національної поезії і, зрештою, до людських стосунків. У її віршах є те, що ми втратили в дитинстві і молоді роки. Можу сказати, що співвідношення цих почуттів становили один до одного, і тому музика дуже швидко народжувалася і фонтанувала, наче гарячий гейзер з надр землі. Коли я працював 16 років у школі ім. Золтана Кодая, в мене був колега Лаці Тьорьок. Йому вдалося випустити збірку поезій. Я спробув озвучити ці вірші в музиці, написавши до них 14 мелодій. Проте в мене не вистачало знань, досвіду і, либонь, відчуття угорської мови, зокрема, трохи плутався зі смисловими наголосами, адже без цього неможливо правильно компонувати мелодію до пісні на угорські вірші. Звісно, робив при цьому помилки. Отож, мелодії є, але вони невірні. За великим рахунком, у мене вдало вийшли тільки дві пісні, а решта залишилися з помилками. Прикро, звичайно, та нічого не вдієш, хоча музику я пишу ще з десятилітнього віку, відтоді, як написав свій перший вальс.
Якщо ж говорити про останні мої роботи вже з текстами Валентини Зінченко, то тут для мене душа української людини розкривалася саме через рідне слово, а не за допомогою відчуття нашої землі чи рідного простору. І чим більше я читав поезій пані Зінченко, тим більше відчував Батьківщину. Хоча на самих початках до мене прозирала з віршованих рядків відкрита проста людська душа, за якою, можливо, стоять такі складніші і вищі поняття, як духовність, тепло рідного слова і людське спочуття. Сподіваюсь, я не пропустив у своїх мелодіях цих важливих моментів. Зрозуміти і відчути споріднену душу у у поетичних рифмах – ось що було головним!»
Валентина ЗІНЧЕНКО: «Від дому звідти додому сюди»
- В Угорщині моя сім’я живе з 1991 року, коли ми приїхали працювати сюди за контрактом. Спочатку планували бути всього на один рік, але залишилися до сьогоднішнього дня. Отож, я живу, працюю і творю тут. З Олекчієм ми почали творчо співпрацювати чисто випадково. Ми познайомились тільки минулого року на конкурсі з художнього читання українською мовою «Джерела», організованим Товаристом української культури в Будапешті. Виявилося, що після виходу моєї книжки Олексій прочитав мої вірші і з власної ініциативи написав до деяких з них кілька мелодій. На конкурсі у березні пан Олексій захотів зустрітися зі мною. Найцікавіше те, що після завершення дитячого конкурсу він розклав на столі ноти і став наспівувати мені вже готові пісні, деякі знайомі почали підспівувати йому, а подекотрі навіть витирали сльозу... Отаким було моє перше враження від нашого знайомства. І я так само відчула в його музиці споріднену для себе творчу душу. У подальшому я не помилилася і, звичайно, дуже вдячна долі за цю зустріч з паном Ямковенком, у минулому киянином. Переконана, що в нас виникне творчий авторський дует...
У моїй останній книзі я дуже часто подумки вертаю у своїх віршах дорогою додому до своїх батьків, рідної оселі. Туди дуже довго поривалася моя душа, поки я звикала до нових умов життя в іншій країні, тому мої відчуття летіли додому. Раніше я думала, що тема ця в мене не вичерпається. Проте зараз настав момент, коли я, образно кажучи, повернулася з дому додому: я це нарешті відчула після багатьох років тутешнього життя. Через це у мене є намір написати вірші не тільки про наших краян, але й про місцевих людей. Дуже сподіваюся, що це в мене вийде. Хочу присвятити вірші тим угорцям, яких знаю, котрі добре прийняли мене тут – чуйним сусідам, знайомим, колегам, односельцям, краю, який дав мені притулок мені та моїй родині і так само новий поштовх до творчості. Я дуже довго жила своєю українською домівкою і потерпала через відірваність від рідної землі та людей. І нарешті я відчула себе серед своїх – в моїй голові зріють нові віршовані рядки, нові теми.
При передруці посилатися на "Громаду"